Потрібні фахівці

23.07.2008 Село чи місто? Куди втекти від безробіття?

Від того, в якій місцевості - сільській чи міській ми народилися і проживаємо, значною мірою залежить наше подальше життя. І якщо ще дітьми ми абсолютно не замислюємося, які перспективи дає нам рідна місцина, то в міру нашого дорослішання ми обов'язково ставимо перед собою це питання. Адже кожному з нас рано чи пізно доводиться самостійно заробляти собі на життя, а село і місто дає нам для цього абсолютно різні можливості.

Село і люди...

Сучасний стан села вже з давніх часів турбує свідому громадськість нашого суспільства. В 90-х роках значною мірою скоротився рівень зайнятості на селі у виробничих галузях, зазнав зменшення і ринок праці в агропромисловому секторі. І волею долі мешканці цих куточків України не маючи можливості виходу на більш широкий ринок праці знаходяться на даний момент практично на рівні зубожіння.

Люди сільської місцевості здебільшого зайняті в сільському господарстві, лісовому господарстві та риболовлі. А, як відомо, рівень доходів в таких галузях знаходиться не на найвищому рівні і за офіційними даними 2007 року становив всього від 721 до 1100 гривень, хоча і ці цифри, скоріш за все, є завищеними. Насправді люди здебільшого живуть за рахунок функціонування власних домогосподарств, які підтримуються завдяки щоденній клопіткій праці. Багато жителів з сільських районів в пошуках кращої долі подаються на заробітки за кордон. Але з усіх цих проблем, що існують в українському селі, найбільш прикро спостерігати за деградацією сільської молоді, яка викликана розчаруванням у пошуках стабільного заробітку. Здебільшого молоді люди просто не знаходять свого потенційного місця працевлаштування або ж їм не підходить запропонований рівень доходів. Статистика з цього приводу доволі сумна - всього 48 осіб зі 100 віком від 18 до 27 років мають постійне місце роботи. І така ситуація, що складається, вимагає втручання з боку держави, бо люди вже втомилися протягом всього цього часу давати раду своїм бідам самостійно.

То ж чим займаються?

Багато молодих людей у сільській місцевості починають займатися підприємницькою діяльністю. Здебільшого торгують м'ясом домашніх тварин або фруктами та овочами. Продукцію для реалізації вирощують самостійно або ж скупляють у своїх односельців, щоб потім продати самостійно або перепродати перекупникам.

Тим особам, яким пощастило отримати вищу освіту, з пошуком роботи у рідних місцях стає легше. Але молодь здебільшого при кращій же ліпшій можливості воліє не повертатися після закінчення ВНЗ до рідної домівки. І від цього спостерігається доволі парадоксальна ситуація: в момент гострого безробіття існує дефіцит робочих рук у соціальній інфраструктурі села, тут бракує вчителів та лікарів. Також у селах спостерігається брак інженерів-механіків сільськогосподарської техніки. І, як неодноразово констатують в багатьох селищних радах, для підйому та розвитку села бракує спеціалістів агрономів, ветеринарів, професійних водіїв комбайнів та тракторів. Але, на жаль, з плином часу склалося так, що ці професії вважаються серед молоді непрестижними, або ж доступ до освіти для опанування такою професією має безліч перепон.

Ще одним можливим варіантом зайнятості молоді на селі є фермерство. Але така діяльність, на жаль, не є можливою без володіння певним капіталом, який необхідний для започаткування такого роду бізнесу. Також в мальовничих куточках нашої країни молодим людям варто звернути увагу на розвиток сільського (зеленого) туризму. Це також доволі цікавий і перспективний напрям започаткування власної справи. Село, як відомо, любить працьовитих. Не дивлячись чи тобі 18, чи 60, потрібно працювати незалежно - на роботі, де платять гроші, чи на полі, де росте пшениця, адже тільки в такому випадку можна чогось досягнути.

Чим живе місто?

Місто по своїй суті є більш лояльним до шукачів щастя. Хоча міське населення, як і сільське, також потерпає від безробіття, але воно, принаймні, має більше шляхів для своєї власної самореалізації. Хоча і тут не все гладко. Останнім часом складається ситуація таким чином, що витрати мешканців міста почали зростати в значно більших обсягах, ніж їхні доходи. Це стало причиною переїзду багатьох спеціалістів з міст-мільйонників у більш провінційні містечка, де ціни на щоденне проживання не є такими позахмарними. Великим плюсом значних міст є те, що тут знайти роботу можуть всі, хто має бажання працювати. Існує тут лише одне "але", яке полягає в тому, чи підійде вам та зарплатня, яку вам запропонують. А вона в більшості випадків бажала б бути вищою. Що поробиш, така вже наша людська ментальність, або ж скоріше жорстока реальність.

Що ж до молоді, то і в місті для неї складаються не надто оптимістичні перспективи. Молодих людей без досвіду роботи не надто поспішають запрошувати працювати. Що ж до доступу до вищої освіти, то юнаку чи дівчині в місті це вдасться набагато легше. Міська молодь зазвичай обирає професії економічного або юридичного спрямування, а ринок праці в той же час потребує робочих рук малярів, токарів, будівельників. Влаштуватися на роботу самостійно, наприклад, юристом чи економістом надзвичайно важко. Місто, яке в сучасних умовах є центром своєрідних економічних зв'язків, перш за все потребує професіоналів, які здатні вивести його ще на вищий щабель. Вище йшла мова про великі міста з потужно розвиненою інфраструктурою. Невеличкі ж міста створюють свій ринок праці з двох, трьох заводів чи фабрик і ряду приватних підприємств, які і об'єднують монопольний ринок праці, на якому не варто надто сильно крутити носом через явний дефіцит вільних вакансій.

Як знайти вихід із ситуації?

Ось така виходить загадка, куди не поглянеш усюди свої недоліки. У соціологів на цю тему є своя думка.

Ірина Бабійчук, соціолог

Ірина Бабійчук, соціолог, довгий час займалася дослідженням рівня задоволення життям у мешканців України.

- Скажіть, наскільки вагомою є проблема безробіття в побуті населення, яке проживає в містах та селах?

- Зайнятість людини є одним зі шляхів її реалізації в суспільстві і якщо людина не здатна знайти і зайняти своє місце в соціумі, від чого дуже страждає як душевно, так і фізично, вона не здатна забезпечити себе всім тим, що їй необхідно для здорового харчування і відповідного рівня побуту.

- Який вплив безробіття має на молодь?

- Молодь, яка втратила віру в майбутнє, починає деградувати. Це викликає такі суспільні проблеми, як зростання наркоманії та алкоголізму серед молоді. І що найбільше хвилює, цей процес охоплює все більш молодші вікові категорії. Люди намагаються втекти від буденності та реальності, в якій не існує перспективного майбутнього.

- Для якої місцевості (сільської чи міської) це більше притаманне?

- Це лихо не має своїх меж. Хоча, як розібратися, більше від проблеми безробіття деградують в місті. Адже динаміка міста змушує весь час рухатися і без стабільного заробітку тут дуже швидко можна опинитися на дні. У світовій історії навіть є випадки, коли у високо розвинутих країнах люди здійснювали самогубство через втрату роботи. У наших селах процес деградації від безробіття стримує висока духовність та самозайнятість у підсобних господарствах.

- Чи бачите Ви ефективні шляхи подолання безробіття?

- Ця проблема повинна вирішуватися на рівні державних мужів. Уряд та парламент країни повинні прийняти закони, які б сприяли розвитку приватного бізнесу, до речі, введення єдиного податку доволі добре себе зарекомендувало. Також слід знайти більш досконалі шляхи мотивації роботодавців до найму молоді на перше робоче місце.

Наостанок

Як бачимо, проблема зайнятості людей, особливо до 30 років, є вагомою в наш час. Підвищити рівень зайнятості в сільській місцевості можна шляхом формування потужного контингенту приватних виробників у сфері малого підприємництва. Також парламенту країни слід забезпечити квоту на місця у вищі навчальні заклади для сільської молоді. Хоча існує постанова Кабінету міністрів, яка забезпечує таке полегшення для випускників сільських шкіл, але її процедура стає доволі незрозумілою при впровадженні шкільної реформи.

Для розвитку фермерської справи на селі слід створити спеціальну кредитну програму за низькими відсотковими ставками. В умовах світової агфляції (зростання цін на продукти харчування) це було б дуже розумним і доречним кроком. Українське село з його молодими робочими руками має значний потенціал до зростання. І не варто ставити питання, чи матиме молодь бажання працювати на землі. За умови достойного заробітку, який приноситиме ця земля, питання відпаде саме по собі.

Що ж стосується міста, то тут слід провести профорієнтаційне переорієнтування. Місто не потребує батальйонів економістів та юристів. Працівники робітничих професій через їхній дефіцит також достойно зароблятимуть.

І найосновніше: не дивлячись на те, де ми живемо - в глухому селі чи гамірному місті, завжди варто йти вперед. Щасливим можна бути будь-де - це не заборонено.

Коментарів - 13, згорнути

01.12.2008 Ленура

Работу на самом деле очень трудно найти, я сама с высшим образованием год искала. Все достало, постоянные дипрессии, ощущение собственной неполноценности... И вот чудо! В октябре нашла работу, то что надо, по специальности-рекрутинг. От радости и самооценка взлетела, за первый месяц открыла несколько вакансий, так же легко их закрывала. Ну думаю, все, вот это и есть первый шаг к моей большой цели, но... октябрь,как выяснилось- первый месяц злощасного кризиса. В ноябре уже небыло ни одной вакансии. Я не заработала ни одной гривны...
Сижу сейчас на работе, смотрю в окошко и думаю, что дальше то делать, лучше,по всей видимости, у нас в стране не будет.Вобщем опять родная дипрессия:) Люблю я свою работу,я так долго её искала, ну а как жить то?...

---

27.03.2009 olga

Правильно пишется "депрессия" - ведь высшее образование-то, да и "в общем" пишется раздельно...

---

21.04.2009 Маша

Olga, я смотрю, и ты не слишком грамотная!
"olga", между прочим, с большой буквы пишется!

---

02.05.2009 Дмитрий

2 olga и Маша: А по теме?

А, вообще, описание проблемы занятости населения в сёлах могу охарактеризовать только матерными словами.

---

24.05.2009 Валерий

Я в 2000 году продал за бесценок большой 2- х этажный дом в Мариуполе (безработица, долги за газ). Уехал в село. Видно от голода сознание помутилось. Радовался выращенным бурякам, морковке и картошке. Но надо так же платить за газ, одеваться, покупать бытовую химию, хлеб, соль и т.п. А работы в селе нет. Устроился через два года в школу. Зарплаты были мизерные. Дочь в школу не ходила помню несколько дней, когда протёрлись единственные джинсы. Ушёл в сельхозпредприятие электриком. Ещё хуже оказалось. Работа 6 дней в неделю, зарплата 350 грв. (в 2006г.). Предложил услуги универсального специалиста (опыт работы охранником, электромонтёром, радиомехаником, завхозом, компьютерщиком, строителем, водителем на Жигулях). Сказали что такой профессии в трудовом законодательстве нет. Взят электриком- вот лампочки и вкручивай и эл. двигатели на коровниках меняй. Я ведь просил хотя бы мешок картошки или капусты в доплату за дополнительные услуги. Местным жителям было легче. У всех паи (а это беплатная вспашка огорода, 2 тонны зерна, подсолнечное масло, молоко, хлеб, иногда мясо, мука, овощи и всё бесплатно). Сейчас переехал в Торез, где устроился электромонтёром КИП. А для семьи работы нет.

---

03.06.2009 Валерий

на нашем углеперерабатывающем предприятии грядёт сокращение и отпуска без содержания. Сказали, что когда уголь стране понадобится, тогда специалистов наберут заново. А зарплата у меня 8,57 в час. Зимой 50% отдаю за коммунальные услуги. В малом городе коммуналка дороже киевской наполовину. Моя жена ищет любую работу, хоть уборщицей (образование техникум, опыт работы дежурная по ж/д станции, оператор станции, начальник почтового отделения). Но на уборщиц есть масса желающих. Эта работа только по блату. А зимой она удачно устроилась кочегаром угольной котельной на минимальную зарплату(правда на 2 месяца). Так что специалисты- рабочие стране не нужны. Надо назад в деревню, да квартиру жалко, цены упали до нуля. В 90- е годы люди бросали квартиры и уезжали. До сих пор часть квартир в многоэтажках брошенные и разбитые. Так что не надо агитировать приобретать рабочую профессию. Пока зарплату платят вовремя рабочий на коне, а как нет зарплаты- любой крестьянин для рабочего будет барин. Я помню в 90- х годах, когда 6 месяцев не платили зарплату на предприятии, ходил на рынок умолял крестьян дать хоть кусочек сала за магнитофон. Отдал мотоцикл за 2 мешка картошки.

---

15.06.2009 Alex

А я живу в городе и неплохо зарабатываю..
Но хочу перебраться в село на полное самообеспечение
Почти полное.
Минусы города еще и
Экология.
Продукты выкрашенные самостоятельно не сравнятся с выращенными на пестицидах с применением ГМО
Можно полностью себя обеспечить на селе если земли достаточное количество

---

15.06.2009 Валерий

Я заметил одну особенность- городские мечтают о селе, сельские о городской жизни. Два года на работе в школе я наблюдал как все выпускники уезжали на учёбу в институты. Экономисты и юристы. Директор сельхозпредприятия предлагал учиться за счёт сельхозпредприятия на агрономов, механиков- никто не захотел. А горожане устали от экологии, нестабильности в экономике, поэтому и хотят в село. А прожить на полном самообеспечении не получится. Например пару лет я остался без картофеля- засуха всё уничтожила. За долги за электричество и газ чуть не отрезали коммуникации. Стройматериалы купить не за что. В общем в современной жизни нужны деньги. Хотя есть вариант шить одежду из шкур, плести лапти, освещаться лучиной. У меня купил дом предприниматель, который стал жить в селе, а на работу ездит в город. При этом такая тенденция просматривается во всех пригородных сёлах- дома покупают состоятельные люди.

---

16.06.2009 Alex

Валерий получится..
Раньше же жили..
Газ это роскошь..
Потом есть такая вещь как альтернативная энергетика это солнце ветер и вода.
Все это требует первоначальных финансовых вложений и в дальнейшем может эксплуатироваться годами.
На счет засухи согласен если нет поблизости источника воды.
А если он есть?
Будешь поливать будет урожай..
Деньги какие то можно за счет скота получать если в них есть такая необходимость а она будет так как все и стразу тем более одному семьей немного сложно.
Да и такие вещи как соль и пр.
Вот ссылка не сочтите за рекламу
http://ekoposelenia.ru/texts/avt.php
Там человек живет и у него получается.
Я не во всем с ним согласен но каждому свое..
Можно при первоначальных финансовых затратах добиться полной автономии в дальнейшем.
Да кстати я живу в поселке это конечно часть города но все таки я имею представление о том что такое доить козу или на сколько затратны куры кролики и пр живность..
Так что было бы желание..

---

22.06.2009 Валерий

Жена стоит у меня на учёте в центре занятости, но пособие не платят- у государства нет денег. Дочь даже на учёт не ставят- нет профессии (точнее корочки компьютерных курсов государством не признаются). У меня на работе начали задерживать зарплату. Работы в городе вообще нет никакой. Но члены моей семьи сказали, что в село больше никогда не поедут.

---

09.07.2009 Марина

работать в селе не так уж сладко! особенно, когда через пару годков начинает болеть спина, ломит руки и все остальные "детали" тела. проблема в том, что все мы молчим, будто нам все нравится. законы есть, но их никто не соблюдает, мол они есть, чтобы их нарушать. в своей бедности виноваты мы сами.

---

05.08.2009 Александр

Дорогие мои соотечественники (несмотря на то что я живу в России, а вы в(на) Украине! Буду рад пообщаться с вами для того, чтобы может быть найти какие-то интересные моменты для сотрудничества, потому как наши бестолковые правители совсем обезумели в своих желаниях. Разделили наши государства на мелкие княжества и продолжают делить их дальше. Я предлагаю объединяться и решать сообща проблемы, строить бизнес и работать на своей земле. Если кто откликнется мне буду рад! Есть идеи для воплощения в жизнь. О себе: живу в Санкт-Петербурге, но постоянно душа моя рвется в село, одного не могу понять как можно сорваться с места и бросив все уехать... Тоже думал работать электриком, водителем, руки на месте а вот зарплата - не разбежишься!!! И как жить? Потому надо объединиться и создать сообщества, кто в городе может работать и приносить вклад, а кто в селе продуктами сможет поддерживать. Смотришь так вместе и выживем! Жду ответов!!!

---

16.06.2010 Гена

"В наших селах процесс деградации от безработицы сдерживает высокая духовность и самозанятость в подсобных хозяйствах." От этой фразы нашего дорогого социолога меня просто передёрнуло! Видно, госпожа Бабийчук никогда не бывала в сёлах и никогда не общалась с тамошней молодёжью. А если и бывала, то только проездом. Из них один на сотню брал в руки книгу по собственному желанию. Вечерние посиделки на лавочках с разпитием крепких спиртных напитков, кражи и совершенная апатия к жизни - это молодёжь в селе (в основной массе). Так что проблема безработицы актуальна прежде всего в селе, а не в городе, как указывает социолог. И утверждать обратное - просто тупость и враньё!

---

Залишити коментар

Ім'я*

E-mail*

 E-mail видимий для інших користувачів

Повідомлення*

Максимальний обсяг тексту: 1200; залишилось: 1200

Підтвердження*

введіть код, вказаний на зображенні

Перейти вище: Статті